Кругом життя могутнє, повне сили,
Неначе море без кінця.
А ми шляхом ген до могили (2)
Веземо покійника, мерця.
Днесь світ цілий радіє і гуляє,
Весільні бенкети справля –
А наш гурт в смутку поспішає (2)
Ген-ген на цвинтар до хреста.
"Чому ж, чому ж Ти нас кидаєш, друже,
А сам ідеш в незнаний шлях,
На серце смуток навіваєш, (2)
Наводиш в душу біль і страх?
Промов, промов одно, бодай, ще слово,
Потіш нас в смутку і журбі,
Щоб ми по Тобі сліз не лили, (2)
Корились Богові, судьбі”.
Отак кругом мерця родина плаче,
I серце ниє і болить;
Так що ж, він слів їх вже не бачить, (2)
Бо вічним сном у трумні спить.
На суд страшний до Бога поспішає,
Щоб здати справу із життя,
Де сам Христос нас осуджає (2)
Всі наші вчинки і діла.
"Прости, прости, о, Боже милостивий,
Йому ласкаво всякий гріх,
Щоб він навіки був щасливий, (2)
Щоб зазнав всіх райських утіх!
Не пам’ятай гріховної провини,
Ми Тебе, Боже, молим всі;
Зате ми кожної хвилини (2)
Будемо вдячними Тобі!”
А на горі у церкві дзвонять дзвони,
На серце тиснуть жаль і сум
Стихають пісні скорбні тони, (2)
Лиш серце плаче – повне дум.
Джерело: молитовник "Прийдіте поклонімся", Львів 1998
Неначе море без кінця.
А ми шляхом ген до могили (2)
Веземо покійника, мерця.
Днесь світ цілий радіє і гуляє,
Весільні бенкети справля –
А наш гурт в смутку поспішає (2)
Ген-ген на цвинтар до хреста.
"Чому ж, чому ж Ти нас кидаєш, друже,
А сам ідеш в незнаний шлях,
На серце смуток навіваєш, (2)
Наводиш в душу біль і страх?
Промов, промов одно, бодай, ще слово,
Потіш нас в смутку і журбі,
Щоб ми по Тобі сліз не лили, (2)
Корились Богові, судьбі”.
Отак кругом мерця родина плаче,
I серце ниє і болить;
Так що ж, він слів їх вже не бачить, (2)
Бо вічним сном у трумні спить.
На суд страшний до Бога поспішає,
Щоб здати справу із життя,
Де сам Христос нас осуджає (2)
Всі наші вчинки і діла.
"Прости, прости, о, Боже милостивий,
Йому ласкаво всякий гріх,
Щоб він навіки був щасливий, (2)
Щоб зазнав всіх райських утіх!
Не пам’ятай гріховної провини,
Ми Тебе, Боже, молим всі;
Зате ми кожної хвилини (2)
Будемо вдячними Тобі!”
А на горі у церкві дзвонять дзвони,
На серце тиснуть жаль і сум
Стихають пісні скорбні тони, (2)
Лиш серце плаче – повне дум.
Джерело: молитовник "Прийдіте поклонімся", Львів 1998
Дата публікації: 06.01.2014
Статистика перегляду сторінки: сьогодні 1, з початку місяця 14, всього 3577
